"Війна, руйнація, розпач... Чому людині притаманна агресія та потяг до деструкції? Чому наше красиве чудове місто залишилося в руїнах? Що було тією внутрішньою рушійною силою, яка кожному пересічному солдату дозволила знищувати пам'ятки, історія яких нараховується століття? Як освічена людина могла підняти руку на сятині? Відповідь проста - будь - яка особистість є носієм агресії та руйнації. Проте освіта, життєві та особистісні цінності, гуманістичне світосприйняття стримують бурхливий потік агресії і дозволяють нам залишатися людьми. Тому, Київ було відтворено, уздовж доріг веселими зграйками зацвіли каштани, по Хрещатику пробігли автомобілі та з Лаврської дзвіниці пролунав веселий весняний дзвін життя.
|
Останнє оновлення на Вівторок, 19 липня 2011, 22:37 |