Музей історії Кловського ліцею

1917-1920 рр. Бурхлива епоха війн і революций. Громадянська війна. Суспільство розколоте на «червоних» і «білих». Піднімається національна революція. І, безумовно, учні нашої школи і їх сім'ї опинилися у вирії подій.

Більшість учнів — діти робітників, і вони ставали на їхній бік. Вони підтримували радянську владу, боролися за неї і гинули: Гриншпак, Калиновський, Лисенко, Шадоранський — активні учасники арсенальського опору Українським військам Симона Петлюри.

В 1919 році, коли палали порохові склади і були зруйновані будинки, багато дітей з батьками жили в школі. В 1917 р. школа переїхала у нове приміщення по вул. Кловській 7А, яке було спеціально побудовано для неї (зараз це територія Арсеналу).

Після революції змінилося життя, змінювалася школа і її назви. Вона передавалася під порядкування Міської управи, Губернаторства, Наркомосу та інш. У 1918 р. школа називалася училище №138 (арсенальське), з 1923 р — Трудшкола №77, з 1930 — ФЗУ №77, з 1934 — сш №77.

Школа починалась як школа з російскьою мовою викладання, у 20-х стала українською школою (до початку війни).

«Зима 1922 р. була суворою. В цей час в школі був розташований і дитячий будинок. Я жила в дитячому будинку, але навчалися ми разом. Приходили діти дуже бідно вдягнені, напівголодні. В класах було холодно і деякі учні приносили дрова й сухі кизяки. Діти приходили до школи хто з сніданком, а хто тільки з зошитами. Ольга Львівна Іванова, наша друга мати, прекрасний педагог, просила дітей класти сніданки на її стіл, а потім ділила їх між всіма учнями порівну…

Ми, діти з дітобудинку, намагалися підробити на кухні, допомагали повару рубати дрова, чистити кастрюлі, мити поли, а він завертав нам в папір хліб, котлети та пиріжки, і ми викладали все це на учительський стіл, щоб нагодувати всіх дітей…». (Із спогадів Л.Д. Шафиркіної, випусниці 1927 р.).

Олександр Йосипович Куюн, випускник 1927 р. «У нас в школі були прекрасні майстерні: столярна, слюсарна та шевська. В 5 кл. Я навчився шити туфлі з краму на шворочках, ми підшивали підошву з тонкого шпагату. Туфлі були дуже зручними. Їх носили всі: і мати, і татусі, і сестри…» (із спогадів О.Й. Куюна).