Музей історії Кловського ліцею

Батько сиріт, король дітей, святий усіх церков - так прозивають Януша Корчака в цілім світі.

Польський педагог, лікар і письменник Януш Корчак загинув зі своїми дітьми - вихованцями єврейського Дому сиріт - у газовій камері фашистського табору Треблінка 5 серпня 1942 року. Він знехтував можливістю врятувати власне життя, до кінця виконав свій людський і педагогічний обов'язок, до кінця залишився з дітьми, боронячи дитячі душі від страху смерті.

Подвиг Корчака - логічне завершення його подвижницького життя. Впродовж багатьох років він очолював у Варшаві єврейський Дім сиріт і польський інтернат "Наш Дім".

Глибоко продумана система виховання, що її створив Корчак, синтезувала гуманістичну традицію європейської та польської педагогіки , багатий особистий досвід і пам’ять власного дитинства. Цю систему можливо застосувати і в школі, і в родині, і в дитячому будинку.

"Немає дітей - є люди” — ключова Корчакова думка. Його метод - "я - ти". В цих взаємовідносинах і формується незалежна активно особистість. Захист дитини, довіра до дитини, любов до дитини - постійний клопіт Корчака педагога-практика автора педагогічних трактатів і художніх творів.

Вибрані думки Януша Корчака.

Головна педагогічна праця Януша Корчака написана в Києві "почасти на матеріалі київських притулків ". Ця книжка - "Як любити дітей" - підсумовує багатолітню педагогічну діяльність Корчака й пропонує програму на майбутнє. Корчакову казку "Король Матіуш Перший" читають дорослі п діти в усіх країнах світу.

Питання свободи й обов'язку, вибору й відповідальності виховання й самопізнання міцно пов'язані в етиці Корчача. Корчака потребують скрізь — і в щасливих, і в кризових спільнотах, в одно національному й багатонаціональному середовищі.

Його педагогіка універсальна й невичерпна. "Найлегше - померти за ідею... набагато важче жити в ім’я ідеї, день у день, ріку рік."

Так жив і помер Януш Корчак.