Музей історії Кловського ліцею

Пішов з життя наш друг, ветеран Великої Вітчизняної війни Володимир Семенович Ланцман. Його знали всі: і вчителі, і старшокласники, і батьки. Про нього писали газети (і наша також), про нього ми зробили фільм минулого року. На щастя, встигли показати і подарувати йому цей фільм.

Володимир Семенович Ланцман, наш учень довоєнних років, який пройшов всю війну,був поранений, але повернувся живим. Він часто бував у школі і не тільки під час свят. Він ділився спогадами про школу, про вчителів, про шкільні бешкетування (а він знався на цьому), читав українські та російські поезії, які пам’ятав ще зі шкільних років (тоді учні знали набагато більше прекрасних віршів і любили поезію).

Його яскраві і чесні розповіді про лихі воєнні роки вражали щирістю. Він завжди говорив про головне, без пустої риторики і неправди.

Зустрічі та розмови з ним доповнювали наші знання і розуміння війни, завжди викликали почуття поваги до людини, яка стільки вистраждала, але не зігнулася. Він давно важко хворів, переніс численні операції, ніколи не скаржився. А коли приходив до школи і виступав перед учнями, то завжди з гумором.

А як чудово співав! Його «Смуглянка-молдаванка» та «День Победы», які він співав з нашими учнями кожного року, ще звучать в нас. Він був чесним солдатом Великої Вітчизняної і мав вищу солдатську нагороду «Орден Слави».

Ми збережемо добру пам’ять про Володимира Семеновича Ланцмана!