Музей історії Кловського ліцею № 77

Конкурс екскурсоводів PDF Друк e-mail
Четвер, 02 лютого 2012, 11:34

Це був незвичайний конкурс. Зазвичай, проводять екскурсію за темою. А цього року кожен учасник повинен був вибрати собі якийсь експонат із експозиції і розповісти, що стоїть за документом чи фотографією, тобто його історію. Учасники обирали для розповіді експонати із музею історії школи чи музею Януша Корчака. Вони вивчали матеріали експозиції, працювали в архіві, читали книжки, репетирували один перед одним (треба було продемонструвати власне володіння мовою, те як працюєш з документом та аудиторією).Треба було довести жюрі, яке складалося з учителів та представників учнівського колективу різних класів, що ти — дійсно екскурсовод. Для багатьох це був перший публічний виступ. А одна з учениць — Стефані Смирнова — виступала англійською.

Ось деякі експонати, які були обрані: — Квиток на футбольний матч, який мав відбутися 22 червня 1941 року (Маша Назарова). — Остання записка Бориса Кривенка до матері перед відправленням на фронт «Мамо, прощавай» (Саша Сулименко). — Сумочка матері Павла Нірона, в якій вона зберігала листи сина із фронту (Вікторія Діденко). — Фотографія Ніни Костянтинівни Нетьосіної, киянки, яка допомагала у створенні музею (Іван Сова). — Центральний портрет Януша Корчака у музеї «Пам’яті вчителя» (Анфіса Дорошенко та Влад Михайлов). — Історія створення книги «На самоті — з Богом» (Леван Елошвілі). — Фото Дому Сиріт у Варшаві (Марія Нікітенко). — Останнє фото Корчака у гетто (Катя Ольховик). — Камінь пам’яті Корчака на полі табору смерті «Треблінка» (Аліса Невгасима). — Дівчинка у червоному пальто (Маша Гієвська). Всі виступи були цікавими і хвилюючими. Важливо, що учні говорили серцем, не тільки словами. І працювали за власним бажанням, а не за наказом. Хочу висловити велику подяку всім учням-екскурсоводам та учителю англійської мови Наталії Анатоліївні Чесановській за велику допомогу у підготовці учнів до конкурсу.

Світлана Василівна Петровська

 

Доброго дня! Мене звати Владислав Михайлов. З нашим шкільним музеєм Януша Корчака я знайомий давно, проте екскурсоводом став зовсім нещодавно. Під час моєї першої екскурсії я засвоїв для себе дещо — «Якщо ти добре щось вивчив, на публіці ти це розкажеш в три рази гірше. Отже, тобі треба вивчити це «щось» в три рази краще, ніж ти повинен ». Отже, це говорить про те, що перед великою кількістю людей працювати не легко. Чесно кажучи, я добре готувався, але коли почав розповідати, забув майже все. Людей в залі було багато, тому я не мав права на помилку. Тим більше, що я виступав перший, і мені морально було дуже важко. Наш музей унікальний, єдиний в Україні, це надавало мені бадьорості і сил під час екскурсії, і в мене таки вийшло досить непогано. Вірте в свої сили, це головне!

Анфіса Дорошенко, 8-Б: Готуючись до своєї першої екскурсії, найбільше я боялася не того, що раптово забуду слова. Ні! Я боялася не донести до слухачів головну думку свого виступу, залишитися не почутою. Адже знайомити інших з педагогічною і літературною діяльністю Януша Корчака, з його поглядами на життя — це для мене велика честь та відповідальність. Спочатку мене насторожувала тиша під час моєї розповіді. Я переглядала слухачів у пошуках найуважніших і їх виявилося багато, через що я усім їм дуже вдячна. Сподіваюся, що мені вдалося перебороти хвилювання і завдяки мені хтось дізнався про цю видатну людину трішки більше. Зрозумів Корчака ще краще, зацікавився його життям та його творами. Я рада, що можу більше дізнаватися про Януша Корчака і передавати здобуті знання іншим. Щиро вдячна всім, хто мені допомагав та підтримував.

— Мене звуть Юрій Юрченко, і я лише екскурсовод-початківець. Під час моєї першої екскурсії я дуже хвилювався, проте мені допомогло відчуття гордості за нашу школу. Адже у нашій школі знаходиться єдиний на Україні музей імені Януша Корчака. Я був радий, що розповідаю про цю людину, оскільки Корчак був великим педагогом, який віддав своє життя дітям. Тепер, ідучи до школи по своїй вулиці, я кожного разу згадую, що Корчак жив на тій самій вулиці, і, можливо, у тому самому домі, де живу я.

Катя Ольховик, 8-Б: — Отримавши тему «Корчак у гетто», я спочатку навіть злякалась. Потім дізналася, що моїми слухачами будуть діти і кілька дорослих. А для дітей треба розповідати так, щоб їм було зрозуміло. Готувати текст до виступу було легко, адже я знала джерела, відкіля можна взяти матеріал. А ось сам виступ перед аудиторією — це було найважче. Це ж була моя перша екскурсія, і хвилювання брало своє.. Але я задоволена, що взяла участь у цьому конкурсі. І, сподіваюсь, слухачам теж сподобався мій виступ. Взагалі ця робота розширює світогляд, пам’ять, допомагає більш глибокому мисленню. І завжди цікаво і приємно більше дізнатися про Корчака, що був надзвичайно талановитою людиною. Він мав власну думку щодо дитини і втілив її в життя: дитину треба любити і поважати, якою б вона не була.

Олександра Сулименко, 9-А: — Це був мій перший конкурс екскурсоводів і перша практика вести екскурсію для такої великої та серйозної публіки. Адже раніше моїми слухачами були першокласники, які задавали багато питань та були усім задоволені. Щоб підготуватися до конкурсу, учасники проробили багато роботи: працювали в архівах, придумували екскурсії, репетирували з експонатами. Навіть ті, хто дуже добре підготувалися — відчували хвилювання. Хвилювалися всі. Коли мене запросили до стенду, я розгубилася. Здавалося, що я все забула, хоча нібито я і не хвилювалася 3 хвилини тому. Довелося зібратися з думками і вже на середині розповіді я перейнялася своєю екскурсією, відчула її. Після виступу я звісно розкритикувала себе і зробила висновок, що потрібен досвід, щоб не розгубитися. Багато учнів перший раз пробували себе у ролі екскурсоводів. Незважаючи на бурю емоцій, всі показали себе з найкращого боку.

Леван Елошвілі, 8-Б: — По-перше, мені було дещо страшно перед виступом. По-друге, мені було дуже цікаво дізнаватися все більше і більше про Корчака. По-третє, я відчував дуже велику гордість під час проведення екскурсії.

Совершенно случайно оказалась в жури конкурса экскурсоводов, который проходил в музее истории Кловского лицея. Честно признаюсь, никаких особенных переживаний от этого мероприятия не ожидала и...ошиблась! Меня впечатлило буквально все, начиная от представленных нашими учениками тем, заканчивая выражениями лиц слушателей, среди которых были дети из 4 класса! Слушая разнообразные тексты, яркие, грустные, ироничные, трогательные про историю нашей школы, жизнь любимого города, ценности Януша Корчака, я размышляла вот о чем: каждый экскурсовод выбрал тему, важную и близкую для себя. Наблюдая за тем, как ребята выступали, я пыталась угадать, почему именно эта тема оказалась настолько актуальной, чтобы мотивировать подростка на поиск информации, работу с архивом, создание текста экскурсии, репетициям! Про футбольный матч, не состоявшийся 22 июня, записку Бори Кривенко, книги Корчака, права ребенка...? Я сделала для себя несколько открытий, о которых не могу писать в формате газеты. Скажу лишь о главном: какое счастье, что мы, взрослые, можем получать подтверждение того, как тонко, чутко и удивительно точно наши дети ощущают этот мир!

Юлия Ларина, детский психолог

 

Так трапилось, що працювати останні два тижні дуже важко внаслідок різноманітних рішень наших можновладців стосовно припинення уроків у зв’язку з морозами. Четвер 9 лютого видався «напрочуд ефективним» у плані навчання, і можна було взагалі вважати, що день минув марно, якби не конкурс екскурсоводів. Він проводився так масштабно чи не вперше. Учасників було багатенько. Особливо вразила кількість представників від 8-Б класу. Та найважливіше — жоден з учасників не підійшов формально до свого виступу. Важко сказати, хто не сподобався. Дуже шкода, що в межах уроку немає можливості спілкуватись у повній мірі з учнями: завантаження програмовим матеріалом зашкалює. Тому великим задоволенням обернувся конкурс. А професійним екскурсоводам (деяким) є чому повчитись у наших учнів та Світлани Василівни.

Олена Ферт